Вихід, 5 років ІCONART

Author: Марія Цимбаліста, куратор проекту

Date: 2016-01-29

ВИХІД є поняттям динамічним, тож і проект Iconart в Дзизі пропонує, свого роду, паломництво — між культурою традиційною та сучасною, між людиною та народом, між святим та грішним, між словом та образом, а також між важливими для нас темами християнської культури:

ЛЮДИНА, яка шукає досконалості в Бозі. За звичай, на іконах ми й бачимо ту досконалу людину, ту, яку постійно шукаємо. Але ж насправді цей пошук важко вкласти лиш в систему символів та знаків, він складний і дуже особистий: Єва була спокусницею, Адам ховався від Бога; Мойсей був невпевнений в собі, а вибраний Богом народ постійно нарікав на життя; Павло, ще будучи Савлом, спокійно спостерігав як фарисеї каменують диякона Стефана… Людина жива, емоційна, непостійна, і вільна робити все, що хоче, навіть нищити себе. Християнська культура, ікона, Слово Боже дає розуміння того, що в, будь-якому випадку, Господь вийде людині назустріч.

ХРЕСТ є найвпізнаванішим символом християнського життя. Хрест, водночас, є знаряддям покарання і обіцянкою нагороди, знаком мученицької смерті, а також перемоги над смертю; він поєднує вертикаль світу небесного та горизонталь життя земного, вічність та дочасність. Універсальний давній знак, якому християнство надало нового, динамічного звучання, що дозволяє назвати хрест, власне, дорогою, паломництвом, в якому людина може зустріти Бога, стати Богом.

НАРОДЖЕННЯ людини згори, з води і духа, від Бога; народження Бога в людському тілі; померти аби народитися. Це складне поняття народження для правдивого життя є центральним для християнської культури. Довкола нього крутиться і вся людська, апокрифічна культура; на важливість нового народження, оновлення, преображення звертає увагу слово Святого Письма і церковні канони. В сакральному мистецтві Богоявлення означає одночасно Різдво і Хрещення, які є тим першим виходом, тою потенційною можливістю розвитку людини в дорозі до самопізнання та пізнання Бога.

ВИХІД — це тема проста й, водночас, відкрита на будь-які складні процеси у іконописі й поза ним. Твори, представлені на виставці є живописним висловом художників, їхнього творчого та духовного досвіду. Апокрифи презентують неоднозначне розуміння, свого роду, споглядання цієї теми в народній християнській культурі. Святе Письмо дає нам чітку відповідь на наші сумніви, але ця відповідь як важка ноша, тому людина завжди знаходиться на межі, немов у просторі виходу. За визначенням тлумачного словника української мови ВИХІД може бути рухом, формою, місцем, оголенням, можливістю…

Ми дуже хотіли зробити цей ВИХІД поза галереєю Іconart, саме в просторі галереї Дзиґи, яка підтримує рівновагу навколо осі, й яка сама є виходом.

КОЛИ ВІН ВИРУШИВ У ДОРОГУ, ПРИБІГ ОДИН, УПАВ ПЕРЕД НИМ НАВКОЛІШКИ Й ПОЧАВ ЙОГО ПИТАТИ: УЧИТЕЛЮ БЛАГИЙ, ЩО МЕНІ РОБИТИ, ЩОБ УСПАДКУВАТИ ЖИТТЯ ВІЧНЕ?

З Євангелія від св. Матвія 10, 17

vyhid_(18)-b7717145_Fotor.jpg

ВИХІД З РАЮ

Адам — євр. червоний; створений з землі; людина; першочоловік; людина

Єва — євр. життя; та, що дає життя; праматір; жінка

І ми сиділи біля воріт раю, Адам плакав, опустивши обличчя до землі. І сім днів ми нічого не їли, і були дуже голодні, і Єва кричала голосно: Пожалій мене, О Боже, мій Сотворителю; через мене Адам так постраждав!

Й сказала я Адаму: Встань, мій пане, ходімо шукати їжу, поки мій дух не покинув мене і не впало низько моє серце. Тоді Адам звернувся до мене: Я думаю про те, щоб тебе вбити, але боюся, бо Господь створив тебе на образ свій й ти покаялася і кликала Господа; тому моє серце не повинно тебе відкидати.

І встав Адам, і ми блукали по всій землі і не знайшли нічого, що можна було б їсти, крім кропиви і трави польової. І ми знову повернулися до райських воріт і голосно кричали і впрошували: О Сотворителю, наш Боже, май співчуття до нас, подай нам їжу…

З апокрифічного Житія Адама і Єви

БЕРІТЬ, ЇЖТЕ: ЦЕ МОЄ ТІЛО. ПИЙТЕ З НЕЇ ВСІ, БО ЦЕ КРОВ МОЯ (НОВОГО) ЗАВІТУ, ЯКА ЗА БАГАТЬОХ ПРОЛИВАЄТЬСЯ НА ВІДПУЩЕННЯ ГРІХІВ.

З Євангелія від св. Матея 26, 26-28

vyhid_(6)-eed6fb9a_Fotor.jpg

ВИХІД ДО ЗЕМЛІ ОБІЦЯНОЇ

Мойсей — євр. витягнений, врятований з води

І, озирнувшись, сини ізраїльські побачили, що женуться за ними єгиптяни, і почали лементувати Мойсею, кажучи: Краще би нам гріб у Єгипті, ніж це місце в пустелі цій, куди ти нас завів!

Мойсей відповів їм: Господь Бог захищає нас, а ви замовкніть! І явив Господь Бог чуда свої. І простягнув Мойсей свою руку на море, і вдарив жезлом в Червоне море, як казав йому Господь, і розступилося море на дванадцять шляхів, і пішов кожен зі своїм родом, і пройшли вони посеред моря сухими.

Тоді ж то чудо явило образ шлюбу чистої невісти. Тоді ж то Мойсей був тим, хто розділив води. Тоді ж і архангел Гавриїл був служителем чуда дивного твого Різдва, Сотворителю!

Тоді глибину пішки пройшов і не змочив себе Ізраїль, нині ж Христа Діва родила без сімені. Море після проходження ізраїльтян стало непрохідним, так і непорочна Діва після Різдва Еммануїла залишилась непорочною. Бо Сущий і Вічно сущий явився в ім’я чоловіколюбства, і хмара стала його покровом. 

З апокрифічного Житія святого пророка Мойсея

ЙДИ, ХАЙ ТОБІ СТАНЕТЬСЯ ЗА ТВОЄЮ ВІРОЮ!

З Євангелія від св. Матвія 8, 13


vyhid_(2)-24318884_Fotor.jpg

ВИХІД НАЗУСТРІЧ

Богородиця, Діва Марія, Міріам – євр. гірка, сильна, улюблена Богом

І обернувся Йосиф і побачив, що вона печальна і подумав, що плід, який знаходиться в ній, засмучує її. Потім знову подивився Йосиф і побачив, що вона радісна, і спитав її: Марія, чому я бачу твоє обличчя то сумним то веселим? І Марія відповіла Йосифу: Тому що я бачу перед очима два народи, один плаче і ридає, а інший радується і веселиться. І пройшли половину шляху, і сказала йому Марія: здіймай мене з осла, бо те, що в мені, змушує мене йти. І він зняв її з осла і сказав їй: куди мені відвести тебе і сховати твій встид? Адже місце тут пустельне. 

І найшов він там печеру, і привів її, і залишив з нею своїх синів, і пішов шукати повивальну бабку в околицях Вифлеєму.

І ось я, Йосиф, йшов і не рухався. І подивився я на повітря й побачив, що повітря нерухоме, подивився я на небозвід і побачив, що він зупинився і птахи небесні в леті зупинились, подивився я на землю і побачив залишений глечик і працівників, що лежали поруч, і руки їх були біля глека, і вони їли, але не їли, і брали їжу, але не брали, і підносили її до рота, але не могли піднести і обличчя всіх були спрямовані до неба. І побачив я овець, яких гнали, але вони стояли. І пастух підняв руку, щоб гнати їх, але рука залишилась піднятою. І подивився я на течію річки і побачив, що козли торкалися води, але не пили, і все в цей момент зупинилось.

З апокрифічного Протоєвангелія Якова

НЕ БІЙСЬ, МАРІЄ! ТИ БО ЗНАЙШЛА ЛАСКУ В БОГА. ОСЬ ТИ ЗАЧНЕШ Й ВРОДИШ СИНА Й ДАСИ ЙОМУ ІМ'Я ІСУС. ВІН БУДЕ ВЕЛИКИЙ І СИНОМ ВСЕВИШНЬОГО НАЗВЕТЬСЯ.

З Євангелія від св. Луки 1, 30-32

vyhid_(12)-dbffa261_Fotor.jpg

ВИХІД ІЗ ОТОЧЕННЯ

Савло — євр. випрошений, потрібний; Павло – лат. маленький, незначний

І коли Павло говорив посеред церкви в домі Онисифора, одна діва Текля, заручена з Фамірідом, сиділа біля вікна свого дому і слухала день і ніч слово Боже, яке звіщав Павло; і не відходила від вікна. Але в вірі сповнилася радістю. 

І підійшов до неї Фамірід, і любов до неї маючи, і страх перед її несамовитістю, сказав: Текля, мені заручена! Чого сидиш ти так і що за пристасть тобою оволоділа? Подивись на свого Фаміріда і повстидайся. І мати її теж промовила: Дитино, чого сидиш ти, в землю дивлячись, нічого не відповідаєш, сама не своя? І плакали вони плачем великим, і був в цілому домі смуток. Але Текля навіть не обернулась, але слухала Павла.

І закричав Фамірід до проконсула: Не знаємо звідки появився цей чоловічок, й забороняє дівам виходити заміж! Хай скаже сам навіщо він тому вчить! І підвищив Павло голос: Якщо треба мені відповісти чого я вчу, то слухай. Бог живий, Бог шукаючий, Бог ревний, ні в чому нужди він не має, але бажає спасіння людини. Заради цього послав Бог власного Сина Свого, якого я благовіщу, бо він явив співчуття заблуканому світу, щоб не були люди засуджені, але мали віру, і страх Божий, і любов до істини. То в чому ж вина моя? Ігемон, почувши це, вкинув його до темниці, поки сам він не матиме часу, що вислухати його детальніше.

Текля ж тої ночі зняла з рук браслети і дала їх охоронцю, і були відчинені для неї двері, і ввійшла вона в темницю; а там дала вона охоронцю дзеркальце срібне і ввійшла до самого Павла і слухала його, сидячи в його ногах.

Коли ж почали шукати Теклю вдома, потім на вулицях, та знайшли її у темниці, то скликали народ і сповістили ігемона. І звелів ігемон вести Павла на суд. А народ кричав: Чарівник! Знищ його! А Текля не відходила від Павла, і  її теж повели на суд. Вона ж зраділа. А мати її закричала: Вогнем спали цю безшлюбну беззаконницю!

Засмутився ігемон, і Павла після бичування вигнав з міста, а Теклю присудив спалити на вогні. І розгорівся вогонь великий, але не спалив її, і осінив її Господь вологою і градом так, що багато хто загинув від страху. Вогонь згас і Текля була врятована.

І знайшла Текля Павла за містом й каже: Обріжу своє волосся і піду за тобою, куди б ти не пішов! Він же відповів: часи складні зараз, ти ж гарна, може не витримаєш і впадеш в малодушність. Мовила ж до нього Текля: тільки поклади на мене печать Христову і не впаду я в спокусу. І сказав Павло: Ой Текля, потерпи лиш трохи, й буде тобі купіль.

З апокрифічних діянь Павла і Теклі

САВЛЕ, САВЛЕ! ЧОГО МЕНЕ ПЕРЕСЛІДУЄШ? ВІН ЗАПИТАВ: ХТО ТИ, ГОСПОДИ? А ТОЙ: Я — ІСУС, ЩО ЙОГО ТИ ПЕРЕСЛІДУЄШ. ВСТАНЬ ЖЕ, ТА ЙДИ В МІСТО, І ТОБІ СКАЖУТЬ, ЩО МАЄШ РОБИТИ.

З Діянь святих апостолів 9, 4-6

vyhid_(13)-1a4b7d17_Fotor.jpg

ВИХІД В ЖИТТЯ

Климентій — лат. милостивий, милосердний

Високого зросту, 180-185 см, худорлявий, з довгою білою бородою, трохи сутулий, з палицею. Рухи повільні, спокійний, обличчя і очі привітні. Мені нагадав святого Миколая […] Зайняв вільне ліжко — перше праворуч від дверей. Сів на краєчок, склав руки на палицю, підборідок — на руки і задумався […] Ми не чекали такого “злочинця” в нашій камері. На кілька хвилин запанувала мовчанка. Відчувалося, що він утомлений і розстроєний (...) Щодня вранці і перед сном о. Климентій підходив до вікна на відстані більше одного метра (ближче не дозволялося), опершись руками на палицю, схиляв голову і пошепки молився, — згадує в’язень Кривуцький. — У в’язниці архімандрит щедро ділився скромними пакунками, які приходили від сестер-монахинь. Одного разу на Великдень він отримав три освячені яблука і по половині роздав усім співмешканцям по камері. З великим трепетом усі спожили освячений подарунок – так святкували Великдень.

Поховання відбулося 3 травня о 3 год. вночі 1951 р. Вночі, щоб ніхто не бачив, померлого роздягали, обгортали в простирадло, брали на ноші й виносили за браму в’язниці на міське кладовище, яке знаходилося поруч з в’язницею. В’язнів хоронили одразу під стіною. Тіло кидали в заздалегідь приготовану яму і засипали землею, не залишаючи жодних позначок. До ями вкидали пляшечку з запискою, на якій вказувалося прізвище, дата народження і смерті померлого.

Життя, мученича смерть і слава мучеництва бл. свщмуч. Климентія Шептицького, архімандрита Унівського монастиря (1869-1951). Фрагменти.

ЧОМУ ШУКАЄТЕ ЖИВОГО МІЖ МЕРТВИМИ. ЙОГО НЕМА ТУТ: ВІН ВОСКРЕС. 

З Євангелія від св. Луки 24, 5-6

vyhid_(16)-7336e15f_Fotor.jpg

ВИХІД ЗІ СМЕРТІ

Ісус, Єшуа — євр. Сущий є спасінням, Життя є спасінням 

Христос (гр.), Месія (євр.) — помазаник, цар, священик

Сили небесні: Відчиняйте ваші ворота, князі темряви! Відчиняйтесь ворота вічності, дайте увійти Царю слави! Ад же, не знаючи, що заперечити, спитав зсередини: Хто це — Цар слави? Сили у відповідь: Господь всемогутній і сильний, міцний у боротьбі. І сказав Ад: Якщо так, то що Він шукає тут, навіщо залишив небо й сюди зійшов? Сили на то: Так як він — Цар слави, то вигнав Він ворога і хоче дати його тобі. І накинувся Ад на диявола: Триголовий! Вельзевул! Лакей ангельський! Сіяч хворіб! Чи не казав тобі, що не переможеш Його? І що ти тоді будеш робити, клятий? А ти мене не слухав! То тепер їди бийся з Ним. І вже тобі не помічник. А клятий з плачем просив: Брате, будь милосердний! Не відчиняй воріт, поки Він не вступиться. Я присоромлений, але хто б не присоромився, якби почув як він, ніби лякаючись смерті, казав: Душа моя в смутку, Отче, якщо можливо, то хай мине мене ся чаша! Ці слова і обдурили мене.

І здійснилося написане: Смерть, де твоє жало? Ад, де твоя перемога? Господь наш Ісус Христос ворота ада зруйнував і засуви залізні зломив. І зійшов в Ад і сказав там ув’язненим: Йдіть до раю!

З апокрифу про Зішестя Івана Предтечі в Ад

У НЬОМУ БУЛО ЖИТТЯ, І ЖИТТЯ БУЛО - СВІТЛО ЛЮДЕЙ. І СВІТЛО СВІТИТЬ У ТЕМРЯВІ, І НЕ ПОЙНЯЛА ЙОГО ТЕМРЯВА.

З Євангелія від св. Івана 1, 4-5 

vyhid_(20)-a87c2b2a_Fotor.jpg

Іван, Іоанн — євр., гр. Господь змилосердився

Бо днесь настав для нас празничний час і хор святих збирається з нами, і ангели з людьми спільно празнують. Днесь бо благодать пресвятого Духа у виді голубиному на воду прийшла. Днесь незаходиме сонце засяло, і світ осяюється Господнім світлом. Днесь місяць співосвітлює світ ясним промінням; днесь світловидні зорі світлістю сяяння вселенну украшують. Днесь облаки з небес росять дощ правди для людства. Днесь несотворений від свого створіння своєю волею рукополагається. Днесь йорданські води перетворюються на цілющі Господнім пришестям. Днесь усе створіння таїнственними струями напоюється. Днесь людські гріхи йорданськими водами обмиваються. Днесь рай відкривається людям і сонце правди осяюється нам. Днесь гірка вода, що за Мойсея, Господнім пришестям перетворюється людям в солодкість.

З молитви на Надвечір’я Богоявлення

ХТО НЕ РОДИТЬСЯ З ВОДИ І ДУХА, НЕ МОЖЕ УВІЙТИ В ЦАРСТВО БОЖЕ.

З Євангелія від св. Івана 3,5

vyhid_(11)-03133801_Fotor.jpg

ІСТИННО, ІСТИННО КАЖУ ВАМ: ПОБАЧИТЕ НЕБЕСА ВІДКРИТІ, Й АНГЕЛІВ БОЖИХ, ЯК ВИСХОДЯТЬ ТА СХОДЯТЬ НА СИНА ЧОЛОВІЧОГО.

З Євангелія від св. Івана 1, 51

 

От що заповідав Господь словами:

Принесіть від себе пожертву Господеві. Кожен охочий нехай принесе як пожертву: золото, срібло й мідь;

блакит, порфіру, кармазин, тонке полотно й козячу шерсть;

баранячі шкури червоні, борсучі шкури й акацієве дерево;

олію на світло, пахощі на миро для помазання і на благовонне кадило;

онікс-каміння й каміння, щоб вправляти в ефод і в нагрудник.

Кожен добрий знавець з-між вас нехай прийде й робить усе, що заповідав Господь:

храмину й намет і покриття його; гачки й дошки його; засуви, стовпи й підставки їх;

кивот, носила його, віко, завісу, що його покриває;

стола, носила його, усі знадоби його й хліб появлення;

світильник на світло й посудину його, лямпи й олію на світло;

жертовник кадильний та носила його, й миро для помазання й благовонне кадило й вхідну завісу при дверях до храмини;

жертовник на всепалення й ґрати мідяні його; носила його й всю посудину його; умивальницю й підставку до неї;

запони в подвір'ї, стовпи до них і підставки їхні, і завісу до воріт у подвір'я;

кілки до храмини й кілки до подвір'я, і мотуззя до них;

одіж службову, щоб служити в святині; святі ризи для Арона священика й ризи для синів його, щоб служити в них священикам.»

І відійшла громада синів Ізраїля від Мойсея.

Потім поприходили всі, до кого промовило серце, і всі, кого заохотив дух, і поприносили пожертви Господеві на будову намету зборів та всіх потреб, і на святі ризи.

Поприходили чоловіки й жінки; усі охочі серцем поприносили пряжки, ковтки, каблучки, намиста, всякого роду золоті речі; окрім усіх тих, що принесли золоті дари Господеві.

Кожен, у кого знайшовся блават або порфіра, або кармазин, або тонке полотно, або козяча шерсть, або червоні баранячі шкури, або шкури борсучі, приносив їх.

Кожен, хто міг зробити пожертву сріблом та міддю, приносив їх як жертву Господеві, а й кожен, у кого знайшлось дерево акації, що могло здатися на якубудь потребу, приносив його.

І кожна жінка, що мала хист, власними руками пряла й приносила пряжу: блакит, порфіру, кармазин і тонке полотно.

А й усі жінки, що мали до того кебету, сукали козячу шерсть.

А князі приносили онікс-камені і дороге каміння для оправи в ефод і в нагрудник,

і пахощі, і олію на світло, і на мастило для помазання, і для благовонного кадила.

Усі чоловіки й жінки, в яких серце було щедре подавати на всяку роботу, яку Господь заповідав через Мойсея зробити, усі сини Ізраїля приносили доброхіть пожертви Господеві.

 

Мойсей сказав синам Ізраїля: «Глядіть, Господь покликав пойменно Бецалела, сина Урі, сина Хура, з коліна Юди,

і сповнив його духом Божим, мудрістю й розумом і хистом у всякім ділі;

щоб продумувати мистецькі задуми та виконувати їх у золоті, сріблі й міді,

і гранувати каміння для оправи, і різьбити на дереві, виконувати всяку мистецьку роботу.

І вклав йому у серце дарування навчати інших, йому й Оголіявові, синові Ахісамаха, з коліна Дана.

Сповнив їх здібністю виконувати всяку різьбарську роботу, художньо-ткацьку та гаптярську на блакиті, порфірі, кармазині й тонкому полотні, та ремісничо-ткацьку, - майстрів до всякої роботи й винахідливих умільців.

З книги Виходу 35, 4-35

vyhid_(34)-cc35f20a_Fotor.jpg

Вибуття звідки-небудь, залишення чогось.

Рух звідки-небудь назовні, за межі чогось.

Перетворення стебла рослин в процесі росту на трубку, стрілку.

Форма прояву, виявлення (звичайно про почуття).

Поява кого-небудь десь, прихід кого-небудь кудись.

Поява на сцені дійової особи.

Місце, яким виходять чи яким можна виходити назовні з чого-небудь, звідкись.

Отвір, через який може щось виходити.

Можливість, спосіб вийти із складного, важкого становища, позбутися небезпеки і т. ін.

Оголення гірських порід, пластів.

 

Зі Словника української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 527. 

vyhid_(17)-2394493d_Fotor.jpg

Марія Цимбаліста,

куратор проекту

Джерело: http://artes-almanac.in.ua/art/articles/5_rokiv_iconart.html