Роман Сельський. Крим (у рамках проекту "Великі Майстри")

Автор:

Місце проведення: Галерея сучасного сакрального мистецтва "Iconart"

Дата: 2018-08-03 - 2018-08-26

 

Щоб відчути стиль, художній почерк та настрій Романа Сельського потрібно зазирнути в епоху та мікро-середовище, де жив і творив син правника Юліана Сельського та Юлії Штокль-Прохазко-Абрісовської. Історія майбутнього художника почалась 21 травня 1903 року в Сокалі (сучасна Львівська область, Україна). Ріс четвертою та наймолодшою дитиною в сім’ї освічених інтелігентних людей, де шанувались традиції. Едукаційні ази Роман (-Стефан-Фелікс) здобував вдома: музика, мови, перші малювальні вправи. У 1913 році став учнем першого класу приватної гімназії Ю. Нємца у Львові. Відбувається ближче знайомство із мистецтвом як таким. Перший провідник у світ малярства – пан Шонстовський. Джерелами для натхнення, прикладу та захоплення стають: Олекса Новаківський, Казимир Сіхульський, Юзеф Панкевич. Молодий Сельський поступово входить у тогочасне мистецьке життя міста, яке обплелось суспільно-політичними настроями та реаліями.

Після Львова було навчання в Кракові – в Академії красних мистецтв. Войцех Вейс, Ігнацій Пеньковський, Фредерік Паутш, Ксаверій Дуніковський, навчання в майстерні Юзефа Мегоффера, Юзефа Панкевича, а згодом і Феліціана Коварського – мали неабиякий вплив на студента Сельського. Саме у Кракові йому вдалось отримати добрі знання рисунка, основ композиції, кольорознавства, історії мистецтв. Будучи студентом Мегоффера, Роман Сельський переймає розуміння сецесії та її основних рис, зокрема декоративності, стилізації, орнаментальності, площинності, лінійності. Разом із тим, не залишають його байдужими формізм, конструктивізм, кольоризм, які активно розвивались від початку ХХ століття.

Однією із найважливіших сторінок у житті Сельського було життя в Парижі. Без перебільшень, саме у цьому місті молодий художник відчув смак іншого мистецького простору, з іншим ритмом та іншою якістю. Сезанн, Боннар, Кіріко, Пікассо, Далі, Ернст, Шагал – інспірація Сельського. Відбулось знайомство із молодими українськими художниками: Миколою Глущенком, Василем Перебийносом, Олександром Архипенком та іншими, які також впливали на Сельського. Зав’язалась міцна багатолітня дружба Сельського з Турином та Райх (Маргіт Райх невдовзі стане дружиною Романа). Постійні зустрічі українців у Парижі вилились у створення мистецької організації ARTES.

Живучи в Парижі, а потім короткий відтинок часу в Гданську, молодий Сельський вдосконалював свою техніку: від кольору, просторового розміщення та композиції до творчого аналізу, продуманості, холодного розрахунку й динаміки роботи. Відбувались своєрідні спроби «загубити» матеріальність предметів, протиставити реальність абстракції та навпаки.

Продовжував працювати над своїм стилем і після повернення до Львова у 30-х роках. Пошуки. Безперервне малювання. Перманентна закоханість у малярство. Спілкування із іншими художниками, постійні взаємовпливи та обміни думками. Саме у 30-х роках утворюється Асоціація Незалежних Українських Мистців, у діяльності якої Роман Сельський також брав активну участь.

Якщо ж говорити про тогочасну критику, то вона була різною: від кардинально негативної до абсолютно позитивної. Та, незважаючи на різні настрої, критика відзначала, що художник Роман Сельський – ясний промінь у сірій галицькій буденності.

Хоча, варто зазначити, розквіт його творчості припав на 50-70-ті роки ХХ століття. Соцреалізм та герметизм, як ключовий стиль у мистецтві СРСР, Сельський намагався поєднати із навичками, які він отримав протягом свого паризького періоду. Динаміка кольору, світла та форми втілювалась у кожній новій роботі художника. Тоді у його малярстві домінували дві основні теми: Карпати, де Сельський черпав енергію, натхнення та ідеї, де знаходили спокій його думки й почуття; та Крим – місце, де збагачувався його внутрішній світ, де він також знаходив душевний відпочинок.

У цей же час припадає розквіт Сельського як педагога. Багато молодих художників та художниць брали приклад із Романа Юліановича. Його вплив на мистецьке середовище Львова був колосальним. Сформувалась своєрідна «школа Сельського».

На виставці «Роман Сельський. Крим (у рамках проекту ‘Великі Майстри’)» представлено роботи із періоду творчого піднесення цього художника, зокрема ті, що присвячені темі Криму.

Море як розрада, як гостре відчуття краси, яке посилювало почуття самотності, але й одночасно романтичні мрії в образі кораблів, невимушених відпочивальників та відпочивальниць. Реалістична манера змалювання образів поєдналась із плавністю та розмитістю форм. Кримські пейзажі та містечка завмирають під пензлем Сельського. Вони спокійні та близькі, дозволяють нашій уяві відчути тепло сонця, шум вітру чи крил птахів… Нема гучних викриків, фраз чи спонукань до глибоких роздумів. Лише спокій. Тут і зараз. Аполітичність Сельського також присутня. Часом, може видатись, що змальовує не кримські узбережжя, а, наприклад, ніцційські чи гелівські, де разом із Турином і Райх відпочивав та працював у ранній молодості.

У колірній гамі переплітається блакитно-фіолетовий і рожевогарячий. Це кольори, які домінують у серії робіт про Крим. Вони заспокоюють та, водночас, додають динамічності кожному мазку.

Динамізм зберігся і в наступних серіях робіт художника. Хоч, можливо, видавався таким, що вже повторюється. Хоча, з іншого боку, це те, що ми називаємо «авторським почерком». До кінця життя Сельський постійно малював, багато малював. Його віддана юнацька закоханість у малярство нікуди не зникала… До самого кінця – 3 лютого 1990 року. А, можливо, він і досі малює?

 

Вікторія Ваславська-Панас