ОНОВЛЕННЯ. ІКОНОПИС ЛЮБИ ЯЦКІВ

Автор: Люба Яцків

Місце проведення: м. Львів, вул. Вірменська 26

Дата: 2019-04-20 - 2019-04-20

Що слово повідомляє через слух, то живопис показує мовчки через зображення

(6-те правило Сьомого Вселенського Собору, 787 року)

 

У виборі тематики для нової експозиції, Люба Яцків вибрала символічну категорію початку-оновлення, яка присутня у відомих сюжетах Старого і Нового Завітів. Авторка трактує іконографію “Створення світу”, “Ноєвого ковчегу”, “Святого пророка Давида”, “Благовіщення”, “Втечі в Єгипет”, “Івана Предтечі – Ангела Пустелі”, “Жон Мироносиць” як свідчення певних початкових етапів Священної історії. Символічна назва “Оновлення” також відповідає іконографії творів, альтернативній до давньої.

Розкриваючи тематику, художниця керується принципом дотримання канонічного богословського тексту, що супроводжує зображувану подію. Водночас, Люба Яцків використовує численні розповідні символи-знаки. Віддаючи данину богослов’ю, авторка сміливо компонує. Тим самим створює нові композиційні та іконографічні смисли. Вона фрагментує іконографію, вибирає лише знакові елементи з того чи іншого сюжету. Такий авторський підхід стає стилеутворюючим – ікони художниці переосмислені в новій парадигмі часу й сприйняття.

Мисткиня творить за “текстом” – так, “Ноїв ковчег” – це сплетіння звірів, птахів, плазунів у нижній частині образу, над якими старозавітній Ной розпростертими руками покриває свою родину – дружину й трьох синів із жінками. Авторка підкреслює значення події стилізованим символом – храмом, як місцем Божественної обителі. Саме цей знак – храм у човні з присутнім там Святим духом у вигляді Голуба є основним композиційним та іконографічним акцентом. Подібну авторську візуалізацію бачимо і в іконі “Втеча в Єгипет”: у центральній частині – майже “портретне” зображення Святого сімейства (лише лики Марії та Йосифа, звернені поглядом до Ісуса); у верхній – фрагмент ангела, що несе звістку, у нижній – лики страчених Іродом немовлят і засмучена мати…

До чеснот іконопису Люби Яцків належить виразна “українізація” сюжетів – авторка використовує багато написів українською мовою (не церковнослов’янською чи латинською) – це цитати зі Святого Письма, які несуть інформативне навантаження та, водночас, є декоративними елементами. Зокрема, у “Створенні світу” лейтмотивом є “СЛОВО”. Напис обрамлений восьмикутною Вифлеємською зіркою, що символізує Різдво Ісуса. Вся подальша іконографія також розкрита через написи – ними позначені кожен із семи днів, а також діяння Отця.

Характерним для творчого стилю Люби Яцків є бездоганний рисунок. Причому узагальнений, ритмічний і дуже розповідний. Масштабність ликів та виразна жестикуляція зображених святих консолідує увагу на їх суті та переживаннях. Вираз “коли руки промовляють” стосується саме цього іконопису. Створена з ликів і рук композиційна цілісність завжди є розповідною, і водночас декоративно-естетичною. Довершує авторську мову особливий колорит. Художниця працює не в живописній, а рисунковій стилістиці. Тому її колорит завжди гармонійно-малобарвний із великими тональними акцентами. Особливої уваги надано ликам – вони часто монохромні, проте виразно промодельовані світлотінню. Саме такий мінімалістичний живопис дозволяє підсилити звучання використаного кольору, який ми завжди сприймаємо у співставленні з майже монохромними площинами.

Іконопис мисткині вражає, насамперед, новаторством іконографії. Водночас, це віртуозний монументальний рисунок та продуманий колорит. А ще це власна, сформована тривалим творчим пошуком, стилістика: досконала пластика рук, ритмічно поєднана з динамікою облачень святих та вчасно зупинена конкретним написом або знаком. Це піднесена форма виразності, наповнена праведністю думок та щирістю почуттів…

Хотілось би побажати усім спробувати відчитати символіку іконопису Люби Яцків і перейнятись духовним співпереживанням, що струменить крізь вишукану й довершену авторську стилістику.

Оксана Романів-Тріска