Олекса Новаківський. Графіка (у рамках проекту Великі Майстри)

Розширити власні рамки, додавши нові напрямки у своїй роботі – одне із головних завдань, яке поставила галерея «Іconart» перед собою в 2018 році. Таким новим напрямком слугує масштабний проект «Великі Майстри», який покликаний ознайомити гостей галереї із роботами, які дуже рідко експонуються, та які знаходяться у приватних колекціях. А для цього «Iconart» активно працює над пошуком робіт як у Львові, так і в інших містах України та за її межами. На разі, у рамках цього проекту заплановано три виставки. Першою розпочинає «Великих Майстрів» виставка робіт Олекси Новаківського, зокрема його графіка. На наступних експозиціях будуть представлені твори Романа Сельського та Євгена Лисика.

Якщо ж говорити про актуальну виставку із роботами Новаківського, то потрібно завважити, що Олекса Новаківський – знакова постать для українського малярства. Зрештою, не лише для українського, а й для європейського загалом. Хоча, водночас, є маловідомим на теренах Європи. Але це художник, який має виразний авторський почерк. До слова, це досить велика рідкість, коли художника можна легко впізнавати, коли його ні з ким не переплутаєш. А в Новаківського є цей сильний індивідуальний почерк. Відтак, його можна впізнати у найменшому ескізі – відразу помітна рука Великого Майстра.

Твори, які складають виставку, були зібрані з багатьох приватних колекцій. Найважливішими роботами на цій експозиції, її своєрідним кістяком є сакральне мистецтво. До сакральної тематики (сакрального малярства, сакральної графіки) Новаківський звертався протягом всього творчого життя. Ця царина творчості була надзвичайно важливою у його житті.

На виставці заекспоновані композиції із образами Богородиці, Ісуса Христа, Розп’яття, Благовіщення. Проте, варто зазначити, що тема Богородиці є наскрізною та найбільш виразною у творчому доробку цього художника.

Неодноразово він працював на замовлення церков. Щоправда, лише деякі його проекти вдалось реалізувати. Однак відомо, що Новаківський свого часу переміг у конкурсі на тему «Серце Христове». Власне, ескіз до цієї роботи представлений на виставці. Не є таємницею, що Новаківський часто ескізував іконостаси. Більше того, мав виконати запрестольний образ для Собору святого Юра у Львові. Було створено ескіз цього образу із назвою «Мати Милосердя». Щоправда, так і не вдалось йому довести до кінця даний проект іконостасу. Але як виглядав ескіз «Мати Милосердя» можна побачити на експозиції. 

Між сакральним та світським малярством Новаківського проведена дуже тонка лінія. До прикладу, ті композиційні схеми, які він використовував у сакральному малярстві, використовував і в світському. Маємо на увазі, перш за все, різноманітні символічні навантаження, які мають певне нав’язання до ікони, наприклад, ескіз до панно «Наука», що створювався для Музичної академії імені Лисенка у Львові, та на даний момент представлений на виставці.

Разом із тим, до сакрального мистецтва Новаківського можна зараховувати навіть його роботи із циклу «Пробудження» (деякі роботи із циклу також складають виставкову композицію). Вони, з одної сторони, не проводять чіткої паралелі із сакральним мистецтвом як таким. Але водночас, наділені глибоким сенсом. У першу чергу, це алегоричні композиції, до яких часто звертався художник.

Тема «Пробудження» формувалась та неодноразово змінювалась. Перші роботи із циклу несли в собі радше сексуальний характер: коли дівчина перероджується в жінку. Але з часом ця тема із доволі «поверхневої» трансформувалась та набула більш глибокого змісту. Зокрема, Новаківський пояснював роботи еволюційної серії «Пробудження» як: пробудження України, пробудження мистецтва тощо.

Ще одна важлива частина експозиції – портрети митрополита Андрея Шептицького. Як нам відомо, Шептицький був поціновувачем та меценатом Новаківського; їх єднала міцна дружба. Зрештою, 1913 році саме на запрошення митрополита Новаківський переїхав до Львова. Після чого художник активно почав працювати над портретами Шептицького. Перший твір датується 1913 роком – це погруддя із інтер’єру церкви. Новаківський постійно зображував Шептицького в різних образах та ситуаціях.

У творчому доробку Новаківського налічується більше двохсот портретів митрополита, виконаних у різних техніках. Однак, багато творів було знищено в 50-х роках ХХ століття, які знаходились у колекції Національного музею імені Шептицького. Тому до нас дійшло надзвичайно мало малярських зображень митрополита Андрея. Але рисункова спадщина є надзвичайно багатою.

Цікавою у творчості Новаківського є тема князівства, до якої він звернувся через замовлення від видавництва «Вернигора» (Прага), яке передбачало створення зображень на постери. Відтак, до когорти князів, яких створив Новаківський, і які представлені частково на експозиції, були: князь Святослав, Ярослав Мудрий,  Ярослав Осломисл. Олекса Новаківський прагнув створити цілу галерею князів. Однак йому це вдалось зробити хіба що в ескізованій формі. Багато робіт мали фантазійний характер і не претендували на історичну достовірність. Адже Новаківський комбінував та вибудовував власні образи.

Також на виставці можна побачити ескіз роботи із зображенням Богдана Хмельницького. Ця постать є важливою у його творчості. Він готував на замовлення велике полотно із зображенням гетьмана, яке мав завести в Київ. Однак не вдалось це реалізувати, хоча (знов ж таки) зробив чимало начерків і кілька невеликих малярських робіт.

Шевченко. До цього образу звертався лишень декілька разів, досить спорадично. На виставці представлений рисунок-замальовок, який Новаківський готував для проекту пам’ятника Шевченка.

Присутня також у творчості тематика січових стрільців. Одна із робіт, яка представлена на виставці, – «Ангел смерті» (або «Молох війни») – жінка в образі ангела смерті тримає на руках вбитого січового стрільця. Дія розгортається на фоні символічних, алегоричних образів, запозичених із міфології. До слова, у живописній версії цієї роботи, в образі ангела постає чоловік, який тримає вбитого воїна. Над цією темою він почав працювати у період Першої світової війни.

Займався Новаківський і натурними замальовками. До прикладу, на виставці: «Мак» – натурна замальовка; «Соняшник» – більш алегорична композиція.

Леда – також одна із помітних тем у творчості Новаківського. Це інтерпретований Новаківським сюжет із грецької міфології, коли до Леди в образі лебедя з’явився Зевс. Леда Новаківського трактувалася як Леда-класична та Леда-модерна. На виставці є дві роботи із жанру «Леда-модерна». До цієї теми художник також створив чимало начерків, ескізів.

Тема «Музики» займає ще одну нішу в творчості Новаківського. Адже він любив  музику та надихався нею. 

Автопортрети – ще одна знакова тема у його творчості. Новаківський звертався до своєї персони дуже часто, часто себе малював. Одним із перших автопортретів вважається робота «Автопортрет. Завзятість», яка також представлена на експозиції. Загалом у його доробку надзвичайно велика галерея рисункових,  живописних, начеркових автопортретів. Окрім виключно натурних замальовок, він часто створював алегоричні композиції своїх автопортретів, наприклад, «Втрачені надії», «Глибина»; різноманітні автокарикатури. До речі, у деяких карикатурних чи алегоричних автопортретах Новаківський неодноразово себе героїзував, а в інших – підходив до свого образу дуже прискіпливо, несмішливо; часто створював шаржі.

Деякі його автопортрети, зокрема, «Художник на тлі Другої світової війни» (1932), свідчать про нього як про художника-візіонера, який відчував тогочасні настрої та передчував прихід Другої світової війни. Та разом із тим, потрібно пам’ятати, що він пережив Першу світову, яка залишила свій відбиток у свідомості художника.

До тематики автопортретів належить також тема «бідного художника», до якого приходить муза. Один із начерків такого автопортрету також представлений на експозиції.

Новаківський належить до когорти талановитих портретистів. Особливу нішу займали портрети дружини Анни-Марії Пальмовської, які він також все життя малював: починаючи від робіт серії «Пробудження» (1900-х років) і до смерті. На експозиції представлено декілька начерків до портрету Пальмовської: «На забаву», «Анна-Марія із сином Ярославам». Разом із тим, портрети дружини часто доповнювали алегоричні композиції його автопортретів чи інших робіт, наприклад, робота «Вишивальниці».

Одне із центральних місць у експозиції займає портрет Дмитра Левицького. Дана графічна робота є вже викінченою. Проте, варто зазначити, що у доробку Новаківського є чимала кількість, знов ж таки, начерків, а також декілька готових портретів Левицького (у різній техніці виконання). До речі, ще однією постаттю, яку часто зображав Новаківський, був Олександр Барвінський.

Новаківський належить до числа митців, яким притаманна аналітична, а не спонтанна, експресія. У цього художника нема нічого спонтанного. Все дуже продумано. Математично. Точно. З одного боку, він показує певну емоцію та певну експресію, але це радше виходить із аналітики.

Аналітичний художник, блискучий рисувальник. У всіх представлених графіках можна легко побачити наскільки добре він володів рисунком.


Розповідав: Остап Лозинський
Записала: Вікторія Ваславська-Панас