Майстерня «Небо на Землі»

Майстерня «Небо на землі» заснована у 2004 р. в місті, в якому практично не збереглися церковні та іконописні традиції, тому створювати їх довелося заново. З часом вона стала своєрідною іконописною школою, в якій миколаївські майстри практикують різноманітні живописні техніки та духовний зміст ікони. На думку керівника майстерні О. Сергія Павелка, іконопис - це не тільки оволодіння майстерністю, а ще й духовний подвиг. Тому справжніми іконописцями можуть стати далеко не всі охочі. Із багатьох  учнів, які приходили до майстерні, залишилися працювати переважно молоді жінки.  Сьогодні у майстерні працює 7 майстрів і кожен із них – людина дуже особлива: Сергій Павелко, Ксенія Глєбова, Наталя Соболєва, Ольга Нестерова, Костянтин Самойленко, Глєбова Олена, Павелко Марія. Молоді  автори поступово завойовують популярність не тільки на Україні, а й за кордоном. Хоч на іконах і не ставлять авторських підписів, руку іконописця можна впізнати за живописним почерком чи за особливою одухотвореністю ікони. Ікона не має  меж і кордонів. Зараз сучасним іконописом дуже цікавляться європейці. Роботи майстерні знайшли своїх шанувальників у Швейцарії, Німеччині, Франції і навіть у Японії.

Іконописці майстерні „Небо на землі ” працюють за старовинними технологіями. Використовують тільки натуральні матеріали: дошки із липи або черешні, паволоку – полотно, котре наклеюється на дошку як основа для живопису, левкас – від 4 до 15 шарів спеціального ґрунту, приготованого на основі крейди та тваринного клею, а також виготовлені вручну самим іконописцем фарби із природних мінералів та пігментів і яєчної емульсії (жовток курячого яйця та свята хрещенська вода). Традиційна іконописна технологія працемістка та дорога. Так, для приготування фарб використовують бразильський гірський кришталь, африканський малахіт або знайдені в Україні рідкісні мінерали керченіт і чорний турмалін. На багатьох роботах можна побачити різні види золочення та сріблення. Навіть гачки для кріплення ікон виковують вручну.

Сьогодні майстри-іконописці бачать своїм завданням допомогти людям глибше зрозуміти істинне значення ікони. На думку керівника майстерні отця Сергія Павелка, ікона в наш час сприймається як окультно-декоративний предмет інтер’єру або фетиш (оберіг) у побутових потребах, які не є духовними питаннями. Для того, щоб відчути первинне призначення ікони, потрібно звершити духовну роботу – звернутися до Господа.  «Побутує думка, що в іконі немає нічого нового, вона тільки повторює існуючі канонічні зразки, – каже отець Сергій Павелко. – Насправді ж канон не обмежує, а навпаки – надихає на пошук, на нові звершення в ім’я Христове».