Галерея сучасного сакрального мистецтва ІCONART запрошує на виставку ікон Уляни Нищук-Борисяк, Олександра Бриндікова, Романа Зілінка та Остапа Лозинського, об\'єднаних темою народної ікони.
Цвітом української народної культури є ікона з її розквітлими хрестами, усміхненими мучениками, Ісусом Христом – дитям, св. Миколаєм – батьком, всемогучою Покровою, всеперемагаючим Юрієм та всіма святими заквітчаними ружами, сонцями, яскравими кольорами. Простий чоловік з його наївною й емоційною віра в Бога – Добро, Любов, Життя, надихнувшись традиційною церковною культурою, століттями творив яскраві образи у народній гравюрі, хатній іконі на дошці, на полотні, на шклі… Люди відчували потребу таких образів, адже вони ставали видимими святими свідками народження, шлюбу, смерті, вислуховували найпотаємніші прохання, берегли від лихого, наповнювали домівку яскравою красою Божого світу.
Не зважаючи на те, що сьогодні простий чоловік рідко висловлює свої релігійні почуття з допомогою пензля чи різця, а народ все рідше відчуває потребу у своїй культурі, є середовища й майстри, в яких народна ікона залишається не лише предметом дослідження чи історії, але й живої творчості, радості, духовних почувань.
Олександр Бриндіков звернувся до графічного мистецтва й відроджує зразки народної гравюри (деревориту) – від виготовлення кліше до готового, часто кольорованого, відбитку. Роман Зілінко творить ікони, каплички, розп’яття, шопки, в яких з однаковою уважністю ставиться як до образу – чистих відкритих ликів, майстерно стилізованих шат та атрибутів, кольористики, так і до додаткових деталей - обрамлення, форми, декоративного тла, корони Богородиці, мітри св. Миколая. Остап Лозинський в іконі на дошці та образах на склі досліджує межі між професійним досвідом та інтуїтивним наївним малярством самоуків. Уляна Нищук-Борисяк, занурюється у народну культуру, видобуваючи з неї власні пережиття емоційної й живої форми, кольору, образу…
Марічка Цимбаліста