В чині освячення Дарів Божественної Літургії Івана Златоустого під час поминання священиком святих Церкви Небесної та живих ієрархів Церкви Земної, громада вірних підсумовує його молитву словами: «І ВСІХ І ВСЕ…». У цьому вислові, певним чином, виявляється самокритичність Церкви, котра усвідомлює те, що жертва Христова відбулась не лише заради заслуг усіх святих, але, в першу чергу, на відкуплення гріхів кожної людини.
Виставка Андрія Винничка є своєрідною рефлексією над цією темою у живописі. Художник, відштовхуючись від християнських символів (Золота, Води, Риби, Драбини), традиційних для церковної іконографії композиційних прийомів (Сон, Троє, Зимна Вода), а також євангельських текстів (зокрема, Євангелія від Івана), створює відкриту зображувальну систему, насичену його малярським чуттям, життєвим досвідом та вірою. Ця система не шукає ідеального, є, радше, критичною, ба навіть, самокритичною, бо віддзеркалює реальність Всіх і Всього, що оточує художника і ким є сам художник, зокрема, протягом останнього року, такого знакового, й, водночас, трагічного для українців.
У серії представлених творів дуже важливим є поняття дії та динаміки, полотна колористично й композиційно сповнені напруги, так, немовби перед нами різноманітні образи боротьби, чи то внутрішньої – із собою, чи то зовнішньої – із іншими. Постаті героїв цієї боротьби не мають облич і не претендують на святість, але ми можемо спостерігати як переплітаються між собою образи особистого Вчинку та колективної бездіяльності. На тлі боротьби зі змієм, рішучого кроку вперед у зимну воду чи у вогненний світ війни на сході, спокійна трапеза за столом сприймається як зрадлива пасивність, а золота усміхненість - це просто порожній блиск…
Образи Драбини в Небо та Сну, певним чином, перегукуються між собою й підсумовують цей цикл... За словами художника, Сон є найспокійнішим серед створених ним образів – Сон як відпочинок, спокій і поєднання із рідною землею… Але поза тим, сон є побратимом смерті, яка протягом останніх місяців стала перед нами такою «живою» й близькою, і ця сон-смерть повертає нас до Євхаристійної Жертви за Всіх і за Все і до євангельського слова Івана: Істинно, істинно кажу вам: Якщо пшеничне зерно, яке впаде в землю, не помре, то залишиться одне; а якщо помре, то рясно принесе плоду.
Марія Цимбаліста
Виставку можна відвідати з 21 жовтня до 16 листопада 2014 року в галереї сучасного сакрального мистецтва «ICONART» за адресою: м. Львів, вул. Вірменська 26, з 12 до 19 год. щоденно, крім понеділка.
Андрій Винничок народився 02 лютого 1967 року у місті Червоноград. У 1986 р. закінчив ЛУПМ ім. І. Труша (відділ художнього розпису). У 1996 р. закінчив ЛАМ (відділ монументального малярства, майстерня В. Патика). Працює у станковому та монументальному малярстві, іконописі. Учасник виставок та пленерів в Україні та поза її межами.