Ольга Кравченко з 2008 року активно розпочала виставково-творчу діяльність, розвиваючи традиції українського іконопису.
З одного боку мисткиня звертається до українського іконопису, з іншого – до популярної культури. Направду, у низці ікон художниці бачимо неовізантизм – переосмислення візантійської художньої системи в побудові композиції, її елементів, колірних площин. Така трансформація виливається у декоративність та умовність творів, що радше наближує твори Кравченко до «бойчукістів».
У творах Олі, як і у бойчукістів простежується прагнення створити сучасне у формі й колориті творчості минулого. Звідси простота малюнку, вишукане тло, граційна ритмічність композицій, досконале розуміння площини й кольору. Використання дошки, золота, яєчної темпери — послідовне виконання ікони, вироблене протягом кількох століть, набуває актуального змісту.
Тематично твори Кравченко можна поділити на дві групи: перша – позначена релігійною тематикою, друга – власними, особистісними інтенціями. Керуючись цими інтенціями та будучи послідовною у своїй творчості, художниця відходить від сюжетності та наративності, намагаючись уникати зайвих та випадкових елементів, що відволікають нашу увагу від ідеї твору. У своїх проектах Кравченко художниця поступово надає сакральному творові нового наповнення за допомогою інсталяції та мультимедіа.
Різноплановість творчості Ольги Кравченко свідчить про її відкритість до експерименту, уміння пропускати крізь себе життєві процеси, і водночас залишитися собою, зі своїми поглядами та переконаннями.
Оксана Маричевська,
мистецтвознавиця