У запропонованих творах Марія Пляцко досліджує тему стосунків між людьми, стосунків, котрі більші, ніж слова, більші, ніж жести, чи погляди. Стосунки – поняття глибинне, можна сказати б неосяжне. Ми лиш пробуємо у нього зазирнути. Твори, представлені на виставці “Паноптикум” змушують запитувати, переосмислювати, провокувати цю невирішену задачу – а в чому власне полягають стосунки між людьми? У висловах, міміці, емоціях? Чи все ж таки це запитання залишається для нас надто глибоким, надто складним, аби знаходити однозначні відповіді?
Художниця зауважує: “Як багато ми замовчуємо, залишаючи один лиш погляд. Як багато ми хочемо сказати, але сподіваємось, що нас зрозуміють без слів.” Твори Марії пробують зафіксувати незауважене, ту частину людських стосунків, котра прослизає крізь пальці, залишаючись неозвученою, а відтак часто незрозумілою.
“Паноптикум” поняття непросте й багатозначне. Дослівно воно означає “всевидність”, тобто простір, цілком відкритий для спостережень. Мішель Фуко надав цьому поняттю дещо загрозливого значення, використавши його у своїх інтерпретаціях обмежень людських свобод. Однак, для Марії це поняття цілком нейтральне: “Паноптикум, як точка споглядання, як вежа, як нейтральний об’єкт, який не забирає і не віддає, а тільки запам’ятовує і колекціонує.” У даній виставці Марія пропонує нам зазирнути у цю збірку різних вимірів людських стосунків, колекцію неозвучених рухів, поглядів, висловів. Твори немов закликають нас продовжити цей непочутий діалог, індивідуально, по-своєму розвинути історії, котрі тут бачимо радше епізодично.
Працюючи в техніці офорту та акватинти, Марія Пляцко успішно продовжує традицію львівської графіки, що склалась в 70 – 80 роках ХХ ст. й пов\'язана з такими іменами як Аксінін, Романишин, Денисенко, Іванов. Стилістично пропоновані на виставці твори можна порівнювати також зі серією Дейвіда Гокні “Пригоди гульвіси” або ілюстраціями Ґеорґа Ґросса. На жаль, серед творів художників молодших ґенерацій рідко можна зустріти таке вміле й переконливе використання технік гравюри на металі. Вивільняючись від впливів попередніх ґенерацій, Марія впевнено знаходить власну мистецьку мову.
Художниця, котра нещодавно завершила навчання в Українській академії друкарства, брала участь в численних виставках графіки. В галереї “Iconart” вперше представляє свої твори у рамках персональної виставки. Такий формат дозволяє Марії не лише показати свої роботи львівським поціновувачам, але також відчути власну мистецьку мову. Адже невеликий простір галереї створює з окремих графічних аркушів цілісне художнє середовище, в котрому звучить її переконливий графічний голос.
Фото: Богдан Ємець