Арсен Береза. Меланхолія. Hüzün

Автор: Арсен Береза

Місце проведення: м. Львів, вул. Вірменська 26

Дата: 2017-08-29 - 2017-09-24

IMG_4905_raw_Fotor.jpgМої живописні роботи в проекті «Меланхолія. Hüzün» об'єднує тема впливу часу на навколишній світ та зміну матеріальної структури як критерію виміру життя. Це певна фіксація непомітних на перший погляд звичних речей, видобутих з глибин пам’яті, які залишаються поза увагою, а попри те несуть в собі нашарування часу і конкретних історій та подій, забутих і стертих.IMG_4927_raw_Fotor.jpg

Представлені тут роботи створювались у Львові та Стамбулі. Вони різні за своїм характером, однак, завдяки своєрідній атмосфері мають подекуди схожий вплив на своїх мешканців та мандрівників. Своїми старими та зруйнованими поверхнями вони надихають на максимально зосереджене та тривале візуальне дослідження.

IMG_5044_raw_Fotor.jpg

В турецькій мові є слово «Hüzün», зміст якого наближений до поняття всепроникної меланхолії, проте його значення є дещо ширшим. Адже влучно характеризує відчуття, яке простежується у міських закутках та визначає стан душі їхніх мешканців, які відчувають, водночас, свій зв'язок із цілим містом, яке їх об’єднує. Якщо спробувати відчути цю меланхолію, то вона може стати видимою, може дозволити побачити накладання спільного досвіду на індивідуальний та навпаки.IMG_4923_raw_Fotor.jpg

Споглядання моменту, зображення альтернативи гонитві сучасного світу за розвагами та видовищами – головні ідеї проекту. Прагну, щоб фізичне відчуття простору стиралось перед моїм живописом, а глибокі роздуми пробуджувалися.

 ________________________________________________________IMG_4968_raw_Fotor.jpg_______________________

Я працюю в рамках загальної концепції, згідно із якою живописна практика як форма мистецтва знаходиться в процесі суттєвих перетворень. Тому намагаюся віддалятись від використання зображення із вкладеним сюжетом. У цьому відношенні має відбутися перехід до створення структурної єдності зображення всередині живописної форми. Мета цього переходу – визнання невідємності сутності картини як такої, і в цьому полягає фундаментальний поступ в парадигмі нашого розуміння мистецтва живопису, який звертається до природи буття. В нас з’являється розуміння картини як такої, тобто визнання інтегрованості матеріалів,  із яких вона створена, а також автономності її впливу на нас.