Більшість робіт Костя Марковича розсіяні по храмах України та Румунії, адже за останні п\'ятнадцять років іконописець брав участь в розписі понад десятка храмів. Мабуть саме тому нам було так важливо представити творчість цього митця окремою персональною виставкою у позахрамовому середовищі й спробувати сконцентруватись на його особливій візуальній мові. Кость Маркович відомий не лише своєю творчістю, але й багаторічною викладацькою роботою на кафедрі сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв – тож його особисті творчі зацікавлення знаходять також своє продовження у творах студентів та випускників кафедри.
Ікони Костя Марковича надзвичайно графічні за своїм характером: здається немов би виразний рисунок диктує не лише композицію, а й колористику робіт. Подібний підхід можна побачити також в творах інших майстрів іконопису Львівської національної академії мистецтв, зокрема варто згадати Христину Максимович та Любу Яцків. Межа між графікою та іконописом зведена до мінімуму і саме це дозволяє насолоджуватись лінією та її поступовим перетворенням у вишукану композицію.
Стилістично твори Марковича близькі не лише іконописним пошукам першої пол. ХХ ст. (зокрема твори Петра Холодного старшого), але до великої міри відчувається також цікаве переосмислення пізньої графіки Георгія Нарбута: це знову ж таки стосується лінії, котра творить форму, або ж зникає чи перетворюється на орнамент. Автор черпає натхнення не лише з кращих зразків іконопису, але передусім з мистецтва українського модернізму. Досконале володіння матеріалом дозволяє К. Марковичу не підпадати під одні чи інші впливи (це часто доводиться спостерігати в сучасному релігійному мистецтві), але творити грунтовну базу для нового сакрального малярства.
Таке мистецтво хотілося б частіше бачити у наших храмах. Це твори, котрі не розчаровують, але по справжньому надихають, адже Маркович не пориває радикально з традицією, радше він пробує представити її в новому світлі. Саме такий підхід дозволяє назвати це мистецтво також церковним, іншими словами – прийнятним не лише для поціновувача високого мистецтва, але також вірянину в храмі, для котрого цей твір представлятиме не самодостатню естетичну вартість, але добре підґрунтя подальшого духовного пошуку.
Маркіян Філевич