Виставка Данила Мовчана "Небесне"

Автор: Мовчан Данило

Місце проведення: вул. Вірменська, 26

Дата: 2012-10-02 - 2012-10-21

Персональна виставка Данила Мовчана під назвою Небесне відкриється 2 жовтня 2012 року о 17.00  в галереї сучасного сакрального мистецтва ICONART.

Ангели завжди перебувають поруч Бога, випромінюють Його славу та владу. Водночас, ангельські сили є найближчими до людини, звіщають, рятують, провадять, є посередниками поміж світом земним та небесним…

IMG_9340.JPG

Насправді, небесне є завжди поруч із людиною. В мистецтві цю ідею вдалося розкрити саме іконі – образу воплоченого Бога, в якому небесне стало земним, а земне пригадало, що було створене для неба. У східно-християнському іконописі ця преображена дійсність представлена у впорядкованому і завершеному композиційному просторі ікони, її площинній та символічній колористиці, аскетичному й лаконічному використанні деталей та атрибутів зображеного.

IMG_9336.JPG

Свого часу ці можливості традиційного середньовічного іконопису (не без впливу саме західноукраїнських зразків) застосував Єжи Новосельський. Його портрети, акти, пейзажі отримали назву метафізичних, адже, будучи цілком матеріальними, все ж виходили поза межі історичних –ізмів (реалізму, імпресіонізму, експресіонізму чи навіть абстракціонізму) і представляли світ досконалий та вічний, позбавлений земної спокусливості та напрочуд близький за відчуттями до безтілесного духовного світу.

IMG_9317.JPG

Небесному Данила Мовчана дуже близькі ці контексти, а представляючи роботи останніх кількох років, художник, немовби, впроваджує нас у лабораторію своєї творчості. Півпостаті архангелів Михаїла та Гавриїла стережуть вхід  до світу сакрального, в руках символи влади та, водночас покори. Червоне та синє, взаємодоповнюючі простори небесного та земного. Та все ж саме червоний колір пронизує усі твори – тут і позначені небесною славою святі та мученики, поміж них також портрети наших сучасників, зокрема, владики УГКЦ. Поза образом небесної слави у червоному вбачаємо присутність неба у земному вимірі – образи Богородиці з Дитям чи Пресвята Родина. Чи не найбільш емоційним з-посеред творів є «Зелене розп’яття», де глибинний характер представленої події, а саме, життя, яке отримується через смерть, передається у напруженому поєднанні кольорів – знову акценти червоного і синього, та зелений силует Христа – ангельські сили невідступно слідують за троном Всемогутнього Бога, навіть якщо цей трон це - хрест… Найбільш сміливим у контексті східно-християнської духовності видається образ під назвою череп Адама, що редукує тему Розп’яття до центральної думки християнства – відкуплення людини та повернення її до небесного раю.

IMG_9458.JPG

Поза вже знаними й повторюваними сюжетними задумками, Данило Мовчан звертається до нової для себе теми – архітектури. Продовжуючи тим традиції, відновлені українським авангардом, та переосмислені шкіцами церковної архітектури Єжи Новосельського.  У майже порожньому малярському просторі, де часто лишень лаконічно зазначена лінія горизонту, ми бачимо силует храму, дім, чи фрагмент дому. Архітектура реальна і нереальна водночас – чорна хата без дверей, інша хата з великою зачиненою брамою, але без вікон, чи це місце народження, чи життя, а чи смерті… І в цій неоднозначності й таємничості небесне заявляє про свою присутність – червоні вікна-хрести, шестикрилий серафим і дощ благодаті.

Небесне початково має характер безособовий та ірреальний, джерелом його є Особи Божі у Пресвятій Трійці. Але виявляти себе у дії може лише у реальних особах та подіях. Небесне Данила Мовчана – проявляється як у простих архетипних безособових формах – коло, прямокутник, хрест, та кольорах – червоне, синє, біле так і у більш земних та складних образах – сакральних портретах чи пейзажах.

 Марічка Цимбаліста