Константа - ЛЮБОВ

Автор:

Місце проведення: м. Львів, вул. Вірменська, 26

Дата: 2013-11-26 - 2013-12-22

Константа, або ж стала величина – саме так означили ідею своєї спільної виставки львівські художниці Ганна Друль, Ірина Марко і Оксана Андрущенко. Їх константа – це ЛЮБОВ. Та безумовна любов, яка є Бог, яка є Всесвіт, Світ і все в цьому світі…  Та любов, з якої починається і на якій тримається земне життя, його сенс і гармонія…

1.jpg

Символом безумовної любові для Ганни Друль є жінка з дитиною – універсальний архетип всіх часів і народів: праматір, берегиня, мадонна…  Адаптуючи в глині образи зі старих фото, Ганна  вимогливо-лаконічна в деталях. Їй потрібен один-єдиний виразний і, одночасно, максимально природній жест, який унаочнить емоцію, проявить психологічний, біологічний і генетичний зв’язок, створить імпульс, перетворюючи фігуративне зображення на об’ємний знак, «формулу ідеальної Любові».  Завдяки цьому пластика жінок-мадонн Ганни Друль набуває особливо виразної монументальності, чия естетика асоціюється з лапідарністю проторенесансу і кубізму. «Безумовна любов – вона кругом, - пояснює Ганна -  Треба тільки її відчути.  В сучасному суспільстві якраз є велика, просто несамовита потреба в цій безумовній любові. Я намагаюсь це передати…» 

2.jpg 

3.jpg

Джерелом натхнення керамічних пластів Ірини Марко є, в першу чергу, народна ікона: на склі, полотні, дереві, вишивана, мальована, різьблена, щедро уквітчана, з її наївною вірою і шанобливою старанністю в опрацюванні найдрібніших деталей. І, ясна річ, з її барвисто-емоційною, дзвінкою стихією кольору. «Де любов, там і Бог», - підписує Ірина свої роботи. Артистичне поєднання «архаїчно»-простої манери із експресіоністичною колористикою та «вібрацями» розчиненої у Всесвіті Любові, втілене у напів-сакральних, напів-казкових сюжетах, наповнює виплекані авторкою образи щемливою інтонацією «свого», «рідного», «теплого», здатного захистити і втішити... 

4.jpg

Стримані композиції Оксани Андрущенко – сіре, біле, трошки десь червоного блиснуло – плоть від плоті суворої архаїки Карпат з її чіткою геометричною пра-символікою ліжників, писанок, скринь… Хоча скло – матеріал холодно-відсторонений, Оксані вдається, чи то через активні червоні акценти, чи то через лагідний полиск перлового колориту, надати йому емоції та довіри отих хатніх ікон-оберегів, які супроводжували мешканців Гуцульщини і Покуття від народження до смерті. Посеред оцих всіх традиційно-улюблених до зимових свят в Україні зворушливих сюжетів з Трійцями, Миколаями та Варварами «Серйозний янгол» нагадує, що  Карпати – територія, де все ще можлива унікальна нагода зануритись у часи народження міфів без машини часу.

Історик мистецтва Наталія Космолінська